Що не сталося-я вже ненавиджу,
Неможливі секунди розлучення.
Проводжаючим як завжди байдуже
Їхні розклади, їхні сполучення.
У цю мить не хвилюють обмеження,
Ні кар"єра, ні ціни на нафту.
Є останні секунди розлучення
В неможливості в серці втримати правду.
Не питай мене ніколи, хто я.
Коли мене не стане відповідь прийде сама.
Язик, повір мені, шалена зброя-
Вбиває все, лишає лиш слова.
Приспів:
Бувай, малий, тримай фасон,
Не плач-заллєш перон.
Буваі малий, назавжди мій,
Доросла справжніс...
Читать далее...
Как жаль, что подавляющее большинство людей видя проявление чувств со стороны мужчины не воспринимает это адекватно, не считает это не то что должным, а и просто нормальным. Косятся на счастливого, заботливого папочку устраивающего своего сына-дошкольника на лавку в метро, проверяющего чтоб тому не было жарко. Косятся на жарко обсуждающих что-то молодых людей (если при этом они не ржут как дебилы). Да что там, косятся и на парня не спускающего взгляда с девушки, держащего ее в руках как сокровище - подкаблучник...
А ведь мужчины тоже люди и проявлять чувства это нормально.
Що не сталося-я вже ненавиджу,
Неможливі секунди розлучення.
Проводжаючим як завжди байдуже
Їхні розклади, їхні сполучення.
У цю мить не хвилюють обмеження,
Ні кар"єра, ні ціни на нафту.
Є останні секунди розлучення
В неможливості в серці втримати правду.
Не питай мене ніколи, хто я.
Коли мене не стане відповідь прийде сама.
Язик, повір мені, шалена зброя-
Вбиває все, лишає лиш слова.
Приспів:
Бувай, малий, тримай фасон,
Не плач-заллєш перон.
Буваі малий, назавжди мій,
Доросла справжність моїх мрій.
Бувай малий. Молю постій!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій,
І я назавжди твій.
А тепер помнож цю історію,
Прості цифри-урок математики,
На купе, на вагони, на колії,
На вокзали, авто, човни, літаки.
І плюс ті, що колись повірили
Свому серцю і алим парусам.
Знаєш, заздрить комусь сама любов,
З позначкою "діти Ікаруса".
Приспів:
Бувай, малий, тримай фасон,
Не плач-заллєш перон.
Бувай малий, назавжди мій,
Доросла справжність моїх мрій.
Бувай малий. Молю постій!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій,
І я назавжди твій.
Вже не тішу я себе, що молодий,
Що мною можна забивати цвяхи.
Я не помітив навіть сам, як став черствий,
Невдовзі рознесуть у небо птахи.
Я іноді так хочу справжню зиму хоч на день,
Хочу бути снігом-день і я розтану...
Нажаль, ніколи не дізнатися хто я,
Бо відповідь прийде, коли мене не стане.
Приспів:
Бувай, малий, тримай фасон,
Не плач-заллєш перон.
Бувай малий, назавжди мій,
Доросла справжність моїх мрій.
Бувай малий. Молю постій!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій,
І я назавжди твій.